Голос зими слабшає,
занурюється в туман міста,
У порожні квадрати холоду
і в міжсезоння календаря -
Аби випасти дощем,
коли спіткнеться
об висоту хмар,
Заперечивши свою присутність.
Бо весна торкається
кілометрів тиші.
Зима вичерпує своє усамітнення
в композиції світла,
Зливається з ранком,
аби вгамуватись,
Бо весна подразнює її рецептори
і пронизує наскрізь
Своїми видихами -
щоб через себе
змоделювати і пропустити літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2022
автор: Олеся Шевчук