І половців віковий жах,
І москалів жорстока карма...
Де тужно квилить долі птах,
Що кров свою лили недарма.
З катами мірялися гонором,
Свавілля їм ми не простили!
І знову доля чорним вороном
Поля й надії густо вкрила.
Століттями смоктались соки,
Не знали прикрості межі -
Гіркі новини будуть поки
Іконам молишся чужим!
Та добре з часом зрозумієш -
Чому та прикрість без кінця,
Чому в віках болять нам мрії -
Свободи вибороть вінця!
Вже пристрасть ми свою вікову,
На двох Майданах розвели
Крізь бурі віщі знову й знову,
Нас кличе доля на вали!
Тоді ми з часом свівпадемо,
Як будем всі кругом готові,
Ми дружно всі на прю підемо,
І воля зніме з нас окови.
11. 2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2022
автор: Микола Серпень