Прокричало хрипло радіо: «Війна!»
І ракети небо розірвали.
Всередині наче лопнула струна,
Що мене із світом цим єднала.
Поряд йде здивовано весна,
Квіти гарні, ген, порозцвітали.
Та їх клята рве й викошує війна,
Вибухами вщент порозмітала.
Ця війна усім у келих горе ллє
І калічить, не порахувати.
Та любов вона мою й твою не вб’є,
Я́кби їй, страшній, не лютувати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2022
автор: Володимир Бабієнко