Про те, що зараз відбувається в Україні не можна мовчати.
Про це хочеться кожному розказати, щоб усі знали.
Як наших людей прийшли убивати.
Прийшли в нашу землю трупи лягати.
Про сльози пролиті материнські й дівочі
За загиблими солдатами, батьками, чоловіками, братами.
Чиїсь життя зруйновані, розтрощені, відняті.
Якщо будинки можна знову збудувати, то чиєсь життя забране назавжди.
Його ніхто не пробачить, постійно будуть пам'ятати
І своїх дітей повчати, наші діти будуть ними зневажати.
Ваші ж діти будуть їх цуратись, голову через сором опускати.
Не тількі наші, но і ваші життя зруйновані назавжди.
Я так щиро пишаюся нашою ненькою - Україною,
Її діти - найсильніша і наймогутніша нація світу.
Їх згуртованість і самовідданість країні
Не переплюне ніяке "велике" російське.
Достатньо взяти в приклад морського піхотинця Віталія Скакуна,
Що підірвав автомібільній міст разом із собою,
Щоби зупинити колону російських танків!
Він герой! Цвіт нації! Його любов до України неосяжна!
Ми вам обіцяємо, що нічого і ні за кого не пробачимо!
Щиро вірю в ЗСУ і в НГУ, у прикордонників і в ТрО, у звичайних людей вірю я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2022
автор: Солодка, як вишня