Глухну від тиші,
що можна розрізати, наче ножем паляницю.
Пишуться вірші...
Зорані болем за кревну мою Лебедицю.*
Ненько, рідненька!
Вкотре втрачаєш звитяжців своїх, оборонців.
Як же раненько
оком червоним над вічністю сходити сонцю?
Хмари, зникайте!
Світло і сонце є правди священної сила.
Зайди, вертайтесь!
Вам тут ні хліба, ні ниви... лиш тлін і могила.
Цінності, кажеш,
скріпи імперські впровадити треба по світу?
Щезни геть, враже!
Жертви злочинств закликають до помсти й відвіту.
Вам, ренегати,
трунком кукі́ль засіватиме збіжжя й поріддя.
Нам же єднатись
і в боротьбі подолати часи лихоліття!
Таня СВІТЛА
02.2020 - 02.2022 р.
*Лебедія — стародавня назва України
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2022
автор: Таня Світла