Як живете, в країні дурманів,
На нитках злого лялькаря-садиста?
Не видно вам ні вибухів, вогнів,
Дарунки вашого царя-авантюриста?
Ви ж як в’юни, які пищать в котлі,
«Не может быть, стреляеете вы сами…»
Блаженні, бо усі уже в петлі,
І разом з катом будете у ямі.
В головах що? Ла#но з раша ТV?
Цензурою отруєна мікстура?
Ваші сини тут плавають в крові,
Не ваша справа? Ось вам диктатура.
А де ж ваш цар, у бункері сидить?
Чи крутиться як воша на гребінці?
Почухається там – де не свербить,
Бо не на тих напав: ми – українці!
А як вам, як від вашої руки,
В дітей життя забрали відморозки?
Ви що, там всі безмозгі дураки?
Не тиснуть ляльковода поворозки?
Та схаменіться! У вас серце є?
Зробіть щось! Час вже знехтувать страхами.
Не забувайте, Бог на світі є…
А путін з вами ділиться гріхами.
Бо й ваші руки будуть у крові,
Вам вічність далі у котлі кипіти.
Чи маєте ви мізки в голові?
Чи згодні й далі демона терпіти?
27.02.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2022
автор: Інна Рубан-Оленіч