Нас розводять «святі» товстогуби,
Кров кипить і зашкалює гнів.
Прокидайдесь брати мої любі,
Нам пора... «полюбити» ж.д.в.
Революції... голод і війни.
Від опіки болить голова.
Піклування в печінках... обійми
І щоденні по смерті жнива.
Знову писок в ефірі ю.ея
Де господарем всепройдисвіт.
Будь проклятий онук Мо.дихея,
Щоби вигорів той родовід.
Нема міри у них... - ненажери,
Ліліт плем’я - бездушні вужі.
Президенти... ЦЕРКВИ і прем’єри,
Пора брати від них платежі.
Дзяблоноси... єхидни па.хаті,
У болоті втопили весь світ.
Повилазили ж с.ки луп.ті,
Наче жаби зелені з боліт.
Люде «божим» відкриємо двері,
Зачекався Аїд... на межі.
І відправимо ситих в «небесний».
Де сліди їх розмиють дощі.
Це ж гі.ни, це ст.рви бездушні,
ВипоРоження скунса... і зла.
Оцифровані г.спидом мушлі.
Для фізичних потреб... омела.
В Вашингтоні, у нас... Тель-Авіві,
Не рахують могилок і вдів.
Ю.и «царські... що чорні, що білі,
Нам шукають, нових «ворогів».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941324
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2022
автор: Волиняка