Ми - нація! Ми - ті, хто не вмирають!
Нас не беруть ніяка зброя чи слова!
Ми ті, хто молитви звертають
Свої до Бога...
Скажи, а кому ж ти молишся, москва?
Ми козаки, козачки і гетьмани!
У наших венах кров - розпечена смола!
Ми на коліна? Ні, не станем!
Лиш перед Богом...
А ти перед ким схиляєшся, москва?
Так! Ми Бандерівці, Гуцули, Галичани,
Ми Покутяни, Бойки, Лемки ми,
Ми Запоріжці, Закарпатці, Волиняни
Ми ті, хто залишаються ЛЮДЬМИ!
Ми ті, хто є єдиним організмом,
Суцільним нервом . Ми - натягнута струна.
Пульсуєм болем за Вітчизну.
Із нами Бог...
Нам не страшна оця про́клята війна !
Ми ті, хто зупиняє танк собою,
Ті, хто носить міни голими руками,
Безстрашно з молитвою до бою
Ідемо з Богом...
Москва, ти знаєш так було віками.
Так! Ми Бандерівці, Таврійці, Слобожани,
Ми Буковинці і Кримчани ми,
Ми Полісці, Надніпрянці, Подільчани.
Ми ті, хто залишаються ЛЮДЬМИ!
Ми - нація! Ми - ті, хто не вмирають!
Ми - УКРАЇНЦІ! Це у нас в душі!
Хай вороги надії не плекають!
Ми їх потопимо у їх крові́!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2022
автор: Ксенія Фуштор