Борітеся – поборете! Всі слова ці знають,
І ніякі вороги нас більш не залякають.
Хоч вони і налітають, як ті круки чорні,
Та ми – разом! Та ми – сила! Та ми – непоборні!
Налітають і лякають, наводять гармати,
Як господарі приходять до нашої хати,
По моїй землі ступають безжально, до болю,
Та не зможуть побороти нашу душу й волю.
Підіймається молитва від серця до неба.
Тим, хто щирий, тим, хто вірить, дається що треба.
І ми віримо, що правда знову запанує.
Правда поряд з нашим військом пліч-о-пліч крокує.
Не втечемо ми нікуди, станемо стіною,
Захистимо свою землю й Батьківщину свОю.
Непохитно і безстрашно аж до перемоги
Прогонимо супостата до його берлоги.
Нехай знає ворог лютий нас не подолати,
Бо за нами споглядає Україна – мати.
Це вона своїх героїв плекала й зростила.
Вона знає, вона вірить - в єдності ми сила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2022
автор: Любов Вакуленко