[i]« Час визбирувати,
а не розкидати каміння...»[/i]
За Іоанном
І
Розбита чаша Божого терпіння.
Прийшла пора гріхи змивати кров'ю.
Розплачується грішне покоління
смертями патріотів і героїв.
Погани одягли попівські ряси,
та каїну молитися запізно.
Ми ставимо на перехресті часу
велику жирну точку комунізму.
Хто як не ми? І мусимо забити
кілок осики у його могилу,
проклясти рашу і оголосити
анафему парафії кирила.
Росія розв'язала наші руки,
у черзі повились білоруси,
та ми уже мотаємо на вуса, –
поменше би оцих братів-ублюдків.
ІІ
Оговталися офіси і Рада...
на барикадах разом стоїмо!
а головне – не заважає влада
іти туди, куди ми ідемо.
ІІІ
Тому і розбиваємо колони,
і вимітаємо чуже лахміття.
Несповідима путь армагеддону,
та маємо очистити обійстя...
іде останній час тисячоліття,
коли диявол все іще на троні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2022
автор: I.Teрен