Голосно ранок вітає ракетами,
Боже, скажи на якій ми планеті?
Сниться війна і я хочу збудитись,
Паніка, хаос, що зараз робити?
Небо накрила густа павутина,
Плаче в будинку маленька дитина.
Тікати, ховатись, від розпачу вити,
Боже, скажи що ми маєм робити?
Ми ж про війну тільки книги читали,
Страшні ті часи, там людей убивали.
Як маю сказати я своїй дитині,
Війна! В нас стріляють! Ми в тому не винні.
Боятись сирени і спати в підвалі,
Хвилини як вічність, а хтось під завалом.
А ночі безсонні, очей не зімкнути,
У скронях лиш гул літаків в небі чути.
Налякана, втомлена, прошу у неба,
Боже врятуй! Відверни все це пекло!
Ти можеш усе, Ти Всевишній, благаю!
Нехай в цій війні більш ніхто не вмирає.
Нехай вороги відійдуть з України,
Ми сильний народ, відбудуєм руїни.
Боже Всевишній! Помилуй благаю!
Бо Україна це все, що ми маєм!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941512
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2022
автор: Malunka