Пишу і плачу, плачу і пишу.
Та то недовго, лише на хвилини.
А більше, зуби зціпивши, мовчу.
Молюсь за тебе, Ненько Україно!
Мы вас не звали!!!!!!
Чуєте, раши?
Не кликалі ми бульбобрата!
Чому моя земля терпить жахи?
Какіє, ви освободітєлі?
Ви – кати!
Вам не пробачим сльози матерів,
Життя скалічене вкраїнського дитяти!!!
Понищимо злодюжок-ворогів!!!
Тримайтеся, ми вміємо стояти!
Такий народ – єдиная стіна!
Мої Вкраїнці, що нам колоради!
Травіть жуків, ізрання й дотемна,
І не забудьте бульбу затовкати!
Молімося, за воїнів-синів,
За дочок славних, матір, бабцю, брата!!!
І не жалійте, орків-чужаків,
«Они все знали!!!!» -
Досить вже брехати!
Ой, Рідна Ненько,у такій борні,
Нам жити – жити!!!!!!
Варварам – вмирати!!!!!!!!
Тримаймо оборону з всіх боків,
Ми - УКРАЇНА,
НАС вам НЕ ЗДОЛАТИ!!!!!!
Восьмий день війни
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941548
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2022
автор: fialka@