Чому прийшов до нас, сусіде,
Зі зброєю дружить прийшов,
Та це не дружба, лиш огида,
Чи з розуму ти геть зійшов?
Людей чому вбиваєш мирних,
Це денацифікація?
То це вже зветься геноцидом,
Якщо ще думать здатність є!
Такої підлої навали
Не знав сьогодні білий світ,
Твої собаки гарували
В телеекранах дев’ять літ!
Нацистів образ малювали,
Вишкірювалися на нас,
Нашу історію топтали,
Від фюрера чекали: фас!
Догавкались і дочекались:
Спецоперація мовляв,
«Освободітєлі» назвались,
Від кого й що, ніхто не зна…
Вам тут не раді, вас не ждали,
На вас уже невинна кров,
Себе братами називали,
Насправді це фашисти знов.
Мабуть, навіть фашистів гірші,
Своїх не убивали ті,
Які ж ви грішні, дуже грішні!
І прокляті вже на віки!
Збираєтесь як далі жити,
Після брехні й після війни?
Вам Україну не зломити,
Ще не відчули ви вини?
Якщо ви люди ще, відчуйте!
Що сіять смерть- великий гріх,
Благання всіх людей почуйте,
Життя одне, одне на всіх!
Не стервенійте, заспокойтесь,
Убивств достатньо з вас уже,
Вам чим зайнятись є, що строїть,
А ви руйнуєте чуже.
Якщо ще Бога боїтеся,
Пора покаятися вам,
Бо нам усім уже здається,
Що головний ваш - сатана.
03.03.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941567
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2022
автор: Галя Костенко