Російський кора́бель, навівши гармати
На острів Зміїний, вказав, щоб здались
Бійці гарнізону, інакше стріляти
Почне та з землею здійме все увись.
Але прикордонники досить спокійно,
Сміливо "москві" відказа́ли: "..Іди.. "
І всі зрозуміли цей вислів дослівно...
Трималися хлопці - проте не здались.
Тож, «рускій корабль», ти йди за призначенням
Ось так, по похилій, сам знаєш куди.
А де ти потонеш – немає вже значення.
На часі у нас відновля́ти мости.
Мости і будинки, дороги розбиті,
Що знищив ущент ти у селах, містах.
І будемо далі спокійно ми жити,
Та сіяти жито, пшеницю в полях.
В нас – чиста земелька, свята, українська,
Де завжди буяли розкішні жита́,
Ніколи не ступить нога вже ординська...
Іди, корабе́ль, у свої болота́.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2022
автор: Ольга Калина