Ішли брати з обіймами на нас.
На танках йшли новенькими шляхами,
Хоча їх ждав один дороговказ –
Вертатися скорішенько до мами.
Їм так жадалось добрих калачів,
Що нас вогнями охрестили з неба,
Щоб кожен мимовільно захотів
Ведмежих послуг навіть без потреби.
Братам байдуже – прагнемо, чи ні.
Насилля в них – вже вивірений метод:
Привикли поклонятися війні
Із вірою у непохитне «вето».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941669
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2022
автор: Оксана Дністран