* * *

           [i]  Просто  не  міг  пройти  мимо...[/i]

[i][color="#054d09"]З  міста,  що  ракетами  розтрощене,
До  усього  світу  прокричу:
Цього  року  у  Неділю  Прощену
Я,  здається,  не  усіх  прощу!

Світе-світе,  гарно  ж  ти  нас  кинув!
Та  у  пеклі  цих  страждань-терпінь
Все  ж  стоїть  золотоверхий  Київ,
Буча,  і  Гостомель,  і  Ірпінь.

Ми  усе  здолаємо  і  вистоїм!
Потім  ще  і  рештки  приберем
Тих  усіх,  котрі  були  тут  прислані
Вузькооким  лисим  упирем.

З  вами  й  я  і  вистою,  й  вцілію,
Як  у  землю  рідну  міцно  впрусь.
Я  ніколи  не  прощу  Росію.
…Чом  відводиш  очі,  Білорусь?[/color]
[/i]
Ірпінь,  субота,  п’ятого  березня  2022  р.

                                         ©[i][b]Олександр  ІРВАНЕЦЬ.[/b][/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941711
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2022
автор: Олекса Удайко