Чи ти здуріла, путінська росія?
Немає на тобі уже Христа,
На голови невинних смерті сієш,
Й не каєшся, як вся твоя орда.
Десяток літ вам брешуть із екрана
Нахабністю і підлістю строкато,
Дресури жертви ви слухняні,
Дали із себе виховати ката.
Наскрізь просякли ненавистю ви вже
Вбиваєте без жалости дітей,
У ваших душах пекла уже днище,
Фашисти ВИ, Бог з неба бачить все.
Це ж треба так народ свій одурманить,
Вонючим напоїти їх лайном,
Критично думати пропала здатність,
В минулому столітті вже таке було.
Всі поклялись тоді «Ніколи знову!»
Закінчився в Нюрнберзі жах увесь,
Та новий фюрер і доктрина нова
Сьогодні світ цивілізований трясе.
Покайтеся, нащадки московитів,
Вже не відмиєтесь довіку ви,
Чекає Гаага на вас, повірте,
За наших діток, сльози матерів.
Чи ти здуріла, путінська росія?
Доволі горя, відьмо, відсахнись!
Покайся, годі смерті уже сіять,
З наркозу пропаганди вже проснись!
06.03.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2022
автор: Галя Костенко