Ви прагнули завжди добра… чужого.
Весь час уперто лізли за моря.
І нині також, попри застороги,
у бій пішов засалений «Варяг».
Жилі будинки, старики і діти –
в прицілах танків, літаків, гармат.
Відкрито, на очах усього світу,
вбиває мирний люд цинічно кат.
Ввірвались «визволителі» в країну
і хочуть поневолити народ,
який стає грудьми за Україну
і виганяє голіруч заброд.
Куди штовхає біснувате «карло»
гарматне м’ясо – ваших же синів?
Опам’ятайтесь! Сирії вам мало?
Погинете самі у цій війні!
Бо захищають українську землю
потомки запорозьких козаків.
За вами небрати – лиш сили темні,
як це було завжди, споконвіків.
Однак за нами буде перемога,
ми з честю подолаємо цю путь.
Агресору ж лише одна дорога –
лише у пекло, там уже вас ждуть!
5,6.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2022
автор: Олександр Мачула