Зоріє час над вогнищем війни
І все заносить в пам'яті скрижалі,
Де вічності струна кругом дзвенить –
Події на Землі її вражають.
Горить Чернігів. «SOS» кричить ЗАЕС.
Ірпінь згорів і Буча, й Бородянка.
Херсон утрапив під московський прес.
Столиця стогне звечора й до ранку.
В облозі ледве дихає ЧАЕС.
Охтирка й Суми – в незаживних ранах.
Кричить весь Харків і могильний хрест –
Всі проклинають Путіна-тирана.
Мурашником здається і метро,
Де плач жіночий, перший крик дитячий.
Снаряди ловить мовчазний Дніпро.
Стрічають біженців Франківськ і Львів, і Тячів.
Кордони західні від руху аж тріщать,
Бо ж тисячі – в Європу і з Європи.
Як можна це Московії прощать?
Сини Вкраїни землю кров’ю кроплять.
І бризка слиною із півночі «тарган»:
Базікає про мир і шле… ракети.
Цей безсоромний, сивий дідуган
Війська спинив через людські пікети.
Перетинають літаки кордон –
Гуляє смерть над селами й містами –
Такий наразі в нас Армагеддон.
Асфальти плавитись під технікою стали…
Немало знала й бачила земля,
Але таких знущань іще не знала,
Та ми оговтались, здолали переляк,
Й орду московську де-не-де погнали.
6.03.2022.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2022
автор: Ганна Верес