Весна якась цьогоріч не така…
Наразі не до свята, не до квітів.
Стискає міцно автомат рука,
у голові: «А як дружина, діти?»
А попереду ворога орда,
загарбники в атаку йдуть уперто.
За Україну вмерти – то біда,
та не дамо ми Україні вмерти!
А землю щедро засіває сніг.
Чи в неї упаде насіння інше?
Лиш вибух обриває часу біг
і знову тиша лунко смертю дише…
Я вірю, переможемо ми зло
і знову мир повернем Україні,
відновимо і місто, і село,
і в душах подолаємо руїну!
08.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941906
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2022
автор: Олександр Мачула