*****
Не знаю я, що буде далі,
Куди нас доля приведе,
Що у майбутньому нас жде,
Лихі часи, а може, вдалі.
Та певен я, що варто жити
Собі на втіху кожну мить,
Бо часу плин не зупинить.
Тому ти поспішай творити,
Творити те, що ти умієш,
До чого хилиться душа,
Що серце лагідно втіша,
Чим вправно, вміло володієш;
Аби ніколи не спадала
На думку зла ідея та,
Що все життя ‒ лиш марнота,
Позбавлена свого начала,
Начала, з кóтрого походить
Цей світ, а разом з ним – і ти,
Днів перших промінь чистоти,
Що внутрішнє єство молодить.
Адже тоді лиш усвідомиш
Призначення свого життя,
Як сумнів, страх без вороття
Дощенту назавжди розгромиш.
І зійде сонце над тобою
Любові, щастя, доброти,
Яке тобі поможе йти
Життя нелéгкою тропою.
Лише повір його ти диву
І в серденько своє впусти,
Щоб темний простір пустоти
Заповнило до переливу.
Євген Ковальчук, 21. 06. 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.03.2022
автор: Євген Ковальчук