Які у маніяка честь і совість?
Про ці чесноти мова тут не йде!
Для виродків малює власну повість,
уральський збудувавши свій едем.
Кривавий карлик кидає невпинно
загарбників дивізії, полки.
Роздмухує агресії жарину
аби спалити європейський дім.
Та на заваді стали Збройні сили,
грудьми за Україну став народ!
Одна дорога кату – у могилу,
чекає пекло орківських заброд.
Щоб землю щедро здобрити костями,
до Києва вони таки дійшли
із Єнісея, Терека і Ками,
Москви, Обі, Амура, Ангари…
Плюються смертю їх гарматні жерла,
багаті у носатої жнива.
Єхидно долинає: «Ще не вмерла?»
У відповідь упевнено: «Жива!»
Жила, живе і далі буде жити,
а звірам тим дорога в інший світ.
Яснітиме вона вишневим цвітом
десятки, навіть сотні, тисяч літ!
Із Харкова і Сум, із Яготина
лунає – землю рідну не здамо!
І буде Ненька навіки єдина,
і лад удома ми наведемо!
08,09.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941964
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2022
автор: Олександр Мачула