Мати, як сонце, у світі—єдина,
Дарує нам ніжність, любов і тепло,
За дітьми сумує, як в них негаразди,
І хоче, щоб завжди їм добре було.
Натруджені руки діток пригортають,
Голублять вихрасті голівки малі
І майже ніколи не спочивають,
Як тяжко працюють—на них мозолі.
А серце постійно її у тривозі,
Як там дитина її у світах?
Тож пташкою в грудях тріпоче від щастя,
Як вісточки добрі приходять в листах.
І, неважливо, що це електронні,
Що лише по скайпу побачить здаля,
Щаслива матуся і посмішка сяє,
Покажуть онука—найкраще дитя.
А інша сидить і сльозу утирає,
Поранений син у шпиталі лежить,
І просить у Бога здоров’я для нього,
Щоб швидше піднявся й продовжував жить.
В роки лихоліття, буремні й суворі,
Діток захищає крилом від біди,
Вклонитися треба єдиній у світі
І образ назавжди в серцях зберегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942022
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2022
автор: М.Гомон