Я не соромлюсь своїх сліз
і слів гарячих не соромлюсь.
Усім страхам напереріз
утримую стійку свідомість.
Ви, подруги мої, жінки!
В нас накопичилася сила:
з джерел родимої землі,
з усього, що вона вродила.
Від наших вікових Родів
злетіться, сяйні Берегині!
Пильнуймо ж воїнів-синів
на всіх теренах України!
Напнем вітрила із броні
своїх сердець, мольби і віри!
Нехай би в ці буремні дні
ворожі сили скам’яніли.
З’єднаймо наші рушники
(у кого ще скарби такі є?) —
щитом хай будуть там вони,
де вже надія ледь жевріє.
Запалимо разом свічки,
розвієм навкруги зернини,
щоб спали мирно діточки —
любові паростки-стеблини.
В усі часи, на всіх кутках
землі, що споконвіку наша,
йшла жінка з немовлям в руках —
свята, стражденна і відважна.
Таня СВІТЛА
08.03.2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2022
автор: Таня Світла