Ще лютий перейду -
Напевне, вже останній;
Напрóвесні в саду
Розтану на світанні.
Як сніг в таловинý -
Потічок нежурливий;
В горішню глибину -
Лелітка мерехтлива,
У венах вишень, верб -
Весняним кровоплином;
Мій найгіркіший нерв
Зростатиме полином.
Запеклий завтра бій
За волю України.
Тримаймо, браття, стрій,
Незборно, до загину
Мокшанських орд гнилих -
Най проростуть полином!
За волю, щастя, сміх
Дітей, дружин, Вкраїну!
Любов я, лють і смерть!
Січ люта, вже остання.
На січку грубу й дерть
Зійде орда. Світання!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942054
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2022
автор: Левиця