Все вмерло. Зникли добрії слова,
Як ті страждальні Діти й Люди,
Що від російських бомб, загинули по Україні всюди.
Лиш серце, серденько моє болить і як дитя скалічене війною плаче,
В моїх старих грудях від злісті б'ється і тремтить та безпорадно скаче .
Лиш одного боюсь, щоби не лопнуло до часу, до пори,
Коли зустріну наволоч, щоб горло розірвати вам, російські вороги.
© В. Небайдужий. 10.03.2022 року М. Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2022
автор: Небайдужий