Зі сходу сунуть андрофаги,
Мокшанське бидло із боліт.
В очах шизоїдні ознаки,
Як з похмелюги, йдуть убрід.
Очиська світяться злобою.
Війна лукава... й потайна.
Пархатий писок за війною,
Керує збродом сатана.
Війну приніс в мою країну,
Привів непрошених гостей.
Розруху, ненависть й руїну,
Стоять... шакали для дверей.
Трясе ма ка ка булавою,
В Украйну суне сарана.
Нам не дають пігмеї зброю,
Юдею вигідна війна.
Голіруч станемо стіною,
В двухсотих зробимо лайно.
Весна... земелька хоче гною.
То ж «божих діток» заодно.
Налл’ємо ще за предків чарку.
Відправим вас до праотців.
Й макак подражним в зоопарку.
Во славу Сонячних Богів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2022
автор: Волиняка