Проснулась... жива...дав Бог ранок.
Світає в моєму вікні.
Із на ніч закритих фіранок,
Йде світло навскіс по стіні.
Так тихо... Не чути ні звуку,
Ні шереху, скрипу...ніде.
Реальність вертає до смутку
І вже не сховатись ніде.
Сирени вночі сповістили
Чотири аж рази підряд...
В підвалі тихенько сиділа,
А десь розірвався снаряд.
Десь знову розбитий будинок,
Хтось знову лежить неживий...
Ця думка лишає відбиток...
Лиш скрегіт зубів мовчазний.
О, Боже! Надай нам терпіння..
Хай прийде кінець цій війні.
Із Божого твого веління
Хай бу́де мир скрізь на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2022
автор: Ольга Калина