Я дякую Богу за те, що проснулась
За сонце, що бачу в вікні,
За ніч, що для мене так тихо минула
Всім тим, хто не спить у війні.
Усім, хто країну сьогодні боронить,
Із ворогом б’ється в боях,
І хто волонтером задіяний, возить
Усе, що потрібно бійцям.
Я дякую Богу, що я – українка,
Що я народилася тут,
Що в нації є особлива родзинка:
Козацький нескорений Дух.
Ще той не родився, хто зміг би зламати,
Впродовж цих всіх довгих віків,
Той дух, що в утробі давала нам мати,
Щоб кожен із правдою жив.
Щоб кожен боровся за правду, за волю,
За Богом нам вибраний шлях.
Сьогодні до Бога звертаюсь і молю,
Щоб він допоміг нам в боях.
Щоб він допоміг нам загнати в болото
Проклятих отих москалів,
Щоб більш із війною не пхалась сволота,
Вбивать щоб ніхто не хотів.
Щоб наша країна – незламна і вільна,
Спокійно надалі жила.
І поміж країн європейських та рівних
Одною з найкращих була.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2022
автор: Ольга Калина