А люди хотіли жити
І стрічать українську весну.
Та пуйло прийшло убити,
Розв'язвши криваву бійню.
Сіючи смерть довкола
Замість зернин у полі.
Вже повітряна тривога,
Наче виклик долі.
Обстріли часто звучать,
Дим пекельний повсюди.
Сама адекватність кричить :
" Зупиніться, нелюди !
Інакше ляжете усі !
О, Господи мене прости...
Та не знайдуть вас матері,
Хіба голодні пси.
Чи ворони на нюх охочі,
Чи гарне добриво буде.
Бо Славні Воїни Хоробрі
Завдання вирішать святе,
Звільнивши Батьківщину врешті
Від окупанта - ката - звіра.
Аби весна із-під арешту
На волю вийшла сміло ! "
Вистоїмо, вимолимо, переможемо !
На своїй землі знов добро посіємо !
Тільки рани ще гоїтимуться довго,
Тільки сум іще чорнітиме симптомно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2022
автор: Мандрівник