Не забути тривогу і крик,
Наче рани душевні відкрились,
Ти прийшла у наш дім у сльозах,
Руйнувати, калічити спини.
Ми забули як палають міста,
І у крові запечені груди,
Як завила, закружляла земля,
Коли били у будівлю гармати.
І не віриться, що будемо знову,
Рахувати убитих братів,
Підійматись серед тіні і страху,
Забуваючи власне ім'я.
Дай нам сили дійти до мети,
Не зломитися серцем і тілом,
Бути вільними на власній землі,
Забуваючи рани душевні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942260
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2022
автор: Ти не осліп