Живе людина в своїй хаті і дарма,
Що в лісі зник останній спів рідкісної пташки,
Що тих дерев, що радували око вже нема,
Куди їй, в неї перед оком казки...
Маленький гаджет, згорблена спина
І руки дріботять у звичній праці
У голову налазить одна на другу новина,
Та лиш одне питання мучить: "Де взяти гроші на новий гаджет?"
І от пиляє та людина ліс, краде бюджет,
Буштин копає - знищує природу...
Багато справ - гріхів букет...
Стривайте, ось прийша й винагорода...
Прилізла бестолоч вбивати в хату,
Всіх до останнього вільного українця
Хочуть, щоб зник наш спів, як тої пташки в лісі
Хочуть стерти нас золотоординці.
Ви усвідомте вже назавжди і навіки:
Допоки брешете, крадете, убиваєте за наживу,
Тягнете все, що погано лежить.
Доти ви не люди, немає що робити вам на Україні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942344
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: DarkLordV