До 8березня, так сказать
Страху нема, валізу не складаю.
Я не шукаю прихист за кордоном,
І своє місто рідне не лишаю,
Не закупляюсь жадібно батоном.
Я дівка, мати, жінка, берегиня!
Й страшніш стаю я за усіх чудовищ,
Коли загроза є моїй дитині,
Коли народ мій бігає до сховищ.
Погладжу доцю по малій голівці:
"І страх і біль пройде, то ж знай , усюди
Посіє мама пишні чорнобривці,
Де йшли дорогами убивці та нелЮди".
Я вірю в Бога зараз, як ніколи,
І в чорта лисого( ясно про кого йдеться).
І кожна з нас спроможна знести гори,
Щоб чути стук малесенького серця.
Я жінка, Діва-Мати , захисниця!
Я маю силу, віру і любов,
І поки ця війна не закінчиться-
Візьму країну під своє крило.
7березня,2022.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2022
автор: Анжеліка Міщенко