Поет народжує вірші,
Вони йому, як діти,
Плекає вдень їх і вночі,
Тож як їх не любити.
Бува, що рими шкутильгають,
Чи трохи непутящі,
Вкладає душу й серце в них,
Йому вони найкращі.
Вкладає розум і думки
Й приховані бажання,
Пов’язує з ними життя,
Надії й сподівання.
Без них не уявля буття,
Бо найрідніші стали,
А люди розуміли щоб,
Любили і читали.
Як із живого джерела,
Вони струмочком ллються,
Говорять, плачуть, гомонять,
Співають і сміються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2022
автор: М.Гомон