Лиш стали на ноги... і знову руїна.
Та бореться наша славетна країна.
Та лишенько зникне, людоньки... Зникне!
І вишенька наша знову розквітне.
А в вишневім цвіту такі гарні хати...
Троянд ми насадим, насіємо м'яти
і чорнобривців ясних біля хвіртки,
щоб грались, де квіти, малесенькі дітки.
І знов побіжать галасливі стежини
в великі й красиві міста України,
й покличуть у світ дороги широкі.
Вперед, Україно, бо впевнені кроки!
Усі ми - разом. Усі ми - єдино.
Ми бачим майбутнє твоє, Україно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2022
автор: Надія Башинська