Не знаю чому, але в мене за цей час не було особливо страху. Коли поранили, я все по протоколу зробив, як вчили. Просто на автоматі все роблю. Мене зачепили вже коли я був майже за укриттям. (Так обідненько якось)) А там на нашій машині відвезли. Там взагалі прикро потрапили так. Було стільки моментів коли в мене могли потрапити. Прям над головою кулі 30 см у стіну лягали. Танк вальнув у стіну переді мною. Я хотів там стати спочатку, але вирішив стати трохи далі. Через пару хвилин вона просто розлетілася.🤣 Я за снаряди арти та міномета взагалі мовчу, гради тощо.
Вони просто падали довкола так часто, що я вже перестав на них реагувати. Там майже не залишилось цілих будівель. Перестрілки на 5-7 метрах. Кидали гранати. Коротше я там пройшов нормально бої.😎
А ще, врятували пацана.
Йому уламок від снаряду танчика в ребра прилетів. Діра була така нічо кров та шматки легені, чи то вже ліверу)🙄
Краще про те, як рятував напишу.
Коротше не було медикаментів для нього. Я зрозумів що ситуація какуля). Сказав, що зганяю на іншу позицію шукати. Вибіг якраз під обстріл міномета. (Везунчик ще той)
Усі тупили, крім розвідки нашої АЗОВської.
Коротше знайшов я рюкзак медика, нажаль він йому більше не пригодиться.. Прибіг назад. Почав йому клеїти рану. Оклюзійні наклейки були прострочені. 2 відпали.🤷♂️
Довго не їхала броньована евакуція. Я почав кричати командиру, що треба його забирати. Він дав добро, пацани метнулися за нашим пікапом, що дивом залишився цілим. Ми його під обстрілом завантажили, і я сів з ним. Тримав йому цю наліпку рукою і крапельницю поки ще їхали. Він хапнув пневматорекс.
Довезли, його забрали, потім сказали, що його врятували і стабілізували.
Я свій автомат провтикав тоді. (Лох, не можна губити автоматік, то святе)
Тому коли наших загиблих привезли я собі новий автомат з нього взяв.
Все що ціле є з мертвих - забираємо. З усіх, прикро, та їм більше не пригодиться..
Потоваришував тут із хлопцем, нашим медиком Танто позивний, я якраз такі ножі люблю, пам'ятаєш, я казав))
Мертві з рашки, виглядають нормально, а от свої.. якось моторошно. Дуже шкода якось. Але як у "Цитаделі". Прах є прах, не шукай у ньому суті.💪 Це просто оболонка. Дух вічний. Я його тіло вантажив у Спартан. Коли був бій, ми бійниці за парканом зайняли. Там був хлопець із Стрия "Стольний". І ще один Аполон. Я побачив як по Аполону стріляють, із паркану вийшли фонтанчики бетону. Він упав почав кричати, що поранений. Я передав, що у нас 300. Стольний пішов допомагати йому. І за кілька секунд знову обстріл. Я почав кричати їм щоб вони повзли. Я не бачив, звідки вогонь. За кілька секунд вони затихли. Я лишився там один. Доповів, що хлопці все.🥺 Продовжував працювати зі своєю бійницею. І тут почалося те саме біля мене. Я заліг і почав відповзати. Відійшов трохи назад і зайняв позицію. Дочекалися допомоги і пішли зачищати🔫
Коротше вони пройшли тим флангом де стояли хлопці якраз. Хлопці їх не побачили. Ось результат.
Танто під час зачистки нарвався на кулемет.
Сам пішов так не можна було. Хоробро, але не варто.
Вони в хаті засіли. Ми їхніми гранатами, орків і зачистили..
Зараз лежу, з простреленою ногою.. пишу цей текст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2022
автор: Записи Егоїста