Весна приходить не спішила,
Повільно, нехотя ще йшла.
Вона ніяк не розуміла:
Чому це в ранах вся земля?
Уважно глянула навколо,
Нема де кинуть первоцвіт.
Трава потоптана шовкова,
В сльозах всі люди; інший світ.
Гіркі думки прийшли на душу:
У всьому винна тут війна.
Я заспокоїть людей мушу,
Назавжди зникне рутина.
Росою вилікую рани,
Навколо кину буйноцвіт.
Підсніжник висаджу ярками,
І іншим стане тоді світ.
І коли глянуть на це люди,
Усмішка знову зацвіте.
І зникнуть зовсім ті приблуди,
Хай знають, що весна іде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942556
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Н-А-Д-І-Я