Не плач, матусю рідна, не журися
Бо бачу, що горюєш день і ніч.
Коли поглянеш в небо, придивися,
Мене впізнаєш, поміж інших свіч.
Мені тут добре. Мамо, як тут тепло!
Веселі діти всюди, чути сміх.
Немає болю. Сонця перевесло
З долонь пускає зайчиків до ніг.
Немає обстрілів, орк бомби не скидає,
Не тулимось, кудись подівся страх.
Тихенько так, сирена не лякає…
У всіх навколо - крила на плечах.
Вже маю друзів. Нас таких багато,
Чиє коріння вирване з землі,
Невинно вбитих звіром супостатом,
Рашистом, що керує у Кремлі.
Ми – просто діти, що хотіли жити.
Закрийте небо! - всі благали світ.
Чи він глухий, чи не хотів почути,
Чи серце їхнє – голий пустоцвіт?
Цієї ночі, мамо, ти приснилась:
Ми йшли по мирних луках і полях.
В ромашках літо радісно іскрилось
І вітер грався піною в струмках.
Все буде добре, мамо, ми це знаєм!
І ще,.. солдатам нашим передай:
-Крильми від смерті їх позакриваєм,
Від куль ворожих, весь наш рідний край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942582
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Олеся Лісова