Кохана, я живий, ось бач?!
Лише приліг, щоб трохи відпочити.
Не побивайся, ні, не плач!
Тобі, тепер за двох, потрібно жити!
Ходи я обійму, тебе, ще раз,
Руками наших сина й доні
І посміхнусь, ще сотні раз,
Із фото у твоєму телефоні.
Рідненька, я живий! Дивись!
Лише затисло у лещата груди.
Ти з дітками за мене помолись,
А я оберігатиму вас всюди.
Не плач! Я не дотягнусь до щоки.
Коли зустрінемось, не знаю?!
Чекатиму на тебе, крізь роки
Живи, я теж тебе кохаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Feniks