Нічне небо як бездонна темна яма
видніються лише синенькі пломінці
напевно місяць це у всесвіт брама
з запрошенням сяють його промінці...
Мабуть у ньому є зі скрипом ручка
треба її на себе сильніше смикнути
але перед невідомим стає незручно
і хвилювання ніяк не може зникнути...
Нарешті зважившись стаємо на поріг
і звісно схочеться до зірочки дістати
відважившись і місяць візьмемо за ріг
і спробуємо і комету ще за хвіст спіймати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942623
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2022
автор: Дмитрий Погребняк 555