Титан

Герою-мученику,  їжі  та  води
Доставити  несила  гумконвою.
Та  ти  стоїш  незламний…  диво  з  див,
Із  ворогом  в  смертельному  двобої…

Від  вулиць  –  розшматованість  цеглин,
Могили  на  подвір’ях  вводять  в  ступор.
Ми  молимось,  щоб  вирватись  змогли
Твої  стражденні  люди,  Маріуполь.

Завалів  груди…  смерті  рок…  печать…
А  ще  недавно  морем  гість  твій  марив…
Колишеш  в  хвилях  стомлену  печаль
Розкішний  край  славетних  сталеварів.

Вночі  ковтає  сльози    молодик,
Коли  здригаєшся  від  градів  та  ракет  ти.
А  ти  стоїш...  без  їжі  та  води,
Хоч  як  тебе  не  намагались  стерти.

О  Маріуполю,    серед  пожеж  заграв,
Кипиш  у  гніві,  мов  вулкана  кратер.
На  захист  України  твердо  став,
немов  Титан,  якого  не  здолати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: Білоозерянська Чайка