Ти для мене неначе Едем,
тож давай рухатись у тандем.
Я не зміг би відвести свій погляд,
ти змінила увесь мій світогляд,
ти неначе божественне число сім,
що приносить удачу геть всім.
Це якесь божевілля,
та ти дієш на мене як зілля.
Сподіваюсь, що не існує вакцини,
ти неначе казкова картина
від якої забракло слів,
Я не бачив таких ще снів...
І на вушко тобі шепотів,
що мені й справді забракло слів,
щоб тебе описати як слід.
За тобою хоч в брід,
хоч на захід, а хоч на схід,
і у спеку, і в гололід,
я знайду, моя мила,
до тебе підхід.
Твої очі кличуть мене,
і я знаю, це не мине.
Це якесь божевілля,
та ти дієш на мене як зілля.
Докладаю зусилля,
відчуваю безсилля.
І мене накриває хвиля
любові, хвилювань та тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: Кирилл Падухевич