Моя країна у вогні, руїнах, крові.
Летять ракети, арта лупить безупинно.
Не час на це, та маки квітнуть пурпурові,
І не у полі – на тілах людей невинних.
Доми лягають, мов поранені ослиці.
Пащеку голод де-де хижо роззявляє.
Не сміх, а страх танцює на дитячих лицях.
Сирена вулицями міст і сіл гуляє.
Але весна потрохи робить вже погоду.
Від «слава нації і ЗСУ!» збудилась.
Б’є серце в бубон – українського ми роду!
Рве гордість обшир - в Україні народились!
Все буде добре. Буде все у нас чудово!
Знесеться прапор - сонце в чистій голубіні.
Вдягне вінок із цвіту українська мова.
Полине світом: «Слава! Слава Україні!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2022
автор: Крилата (Любов Пікас)