Мама розрізала свою зелену сукню,
Бабуся віддала улюблений шарфик.
Інші розмови тепер на кухні,
Майже немає колишніх жартів.
Сукні стало тепер так багато,
Сотня рівненьких, довгих смужок.
Мама так просто змогла їх віддати,
Тим, кому більше вони послужать.
Сукня вплітається в дрібнесеньку сітку,
Шифрує захист, формує знаки.
Сукня знає призначення чітко.
Сукня вплелася кольором хакі.
Над нею знов пролетіла ракета,
Знов почалася тривожна атака.
Сукня стала бронежилетом,
Для грізного, сильного залізного танка.
Вона заховає наскільки уміє,
Сплелася так міцно чиїмись руками,
Вона має запах, і має надію,
І енергетику яку мала мама.
Сукня воює, заплетена в сітці
Що з нею станеться ніхто і не знає.
Смужка лежить на молитви сторінці,
Мама частинку її зберігає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942719
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2022
автор: Шкурак Тетяна