З’явилися сармати, готи, гуни.
Киплять, ростуть в крові мого народу.
Жалі колись точили кобзи струни.
Порвав шайтан.
Мелодію свободи
Трембіта прокричала войовнича.
Помножив вітер.
Степом клич несеться.
Не плуг, а джавелін до часу личить.
За праве вухо вкласти оселедця.
Звільнити землю.
Ці жнива весняні.
Зерном в комори слава, мужність, сила.
Орди навала вгрузне в ґрунті, втоне.
Без імені, без правди, без могили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942745
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2022
автор: Пісаренчиха