Бомблять житлові масиви,
Автівки, що їдуть з дітьми,
Дивитись без сліз неможливо –
Пекельний, страшний «руський мир»…
Весняні птахи прилітати
Бояться… в криваву весну.
Винищувачі та гармати
Несуть людям смерть голосну.
Спалахує небо в загравах,
Дворами – могили-хрести.
Безжальна війна танком чавить,
Хто вчасно сховатись не встиг.
Виймає з-під груди завалів
Дитину міцний рятівник.
Сусіда померлих ховає –
Сльозу чоловічу зронив.
Весна осяває журливо
Снаряди, що впились в бетон…
Бомблять житлові масиви
І мирні зривають авто…
Під зливою зброї, роздертий
Чийсь вогник від свічки згасав.
Герої ішли у безсмертя,
І плакали знов небеса…
Неслися угору молитви,
За мирну щасливу весну.
Весь світ вимагав зупинити
Безжальну жорстоку війну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2022
автор: Білоозерянська Чайка