Зажурилася калина:
-Як я цвісти буду,
Як втратила Україна
Стільки свого люду?
Пелюсточки ніжні білі
Я зроню на трави,
Наче слізоньки гіркії
За великі втрати.
Українці вісім років
Від війни страждають.
Та останні дні від орків
Страшні біди мають.
І зруйновані домівки,
І дітей убитих.
Де ж узяти такі ліки.
Щоби їх зцілити?
Омивати буду рани
Україні-мамі
Слізоноками-пелюстками,
Може легше стане.
Щоб вона воскресла швидше,
Із попелу встала.
А її чудова пісня
На весь світ лунала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2022
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський