Краєчком ока бачу тиху тінь,
Як ніби спогад рідних поколінь,
Де у тенетах мудрість проросла
Та слід лишила в образі листка
Де стежка бігла від порогу в світ,
Вже не злічити скільки точно літ,
А серце завмирало на шляху,
У нім було багато так страху
Але мета вела вперед завжди,
Найперші кроки, пройдені сліди
І вдячність, як відлуння у душі -
Звучить і зараз, як мої вірші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943036
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2022
автор: Наталі Косенко - Пурик