Зачинені, закриті в хатах двері,
Вигорає подих літа на папері.
Осінь вже прийшла, ми запізнились ...
Як здавалось, завжди правильно молились!
Заскрипіли вже такі старі завіси,
Чутно гул з того старого лісу.
Перелітні відлітають в інші кра́ї,
Нас не кличуть до своєї зграї!
Зачинені, закриті наші двері,
Догорає подих літа на папері.
Вітер підіймає листя вгору,
Залишалося закінчити розмову.
Нікому не потрібен старий ворох!
Тихий, заспаний, ранковий морок
Вкутав промені, що сторонились...
Все йде до зими... Ми запізнились!
Пара днів лишилась, пара теплих латок.
Зелень в пам'яті зараз бере початок.
Новий день беззвучно наступає,
Не встигаєм! Відлітає, зачіпає краєм...
Знову день нам здався невагомим,
А заменник так і залишався невідомим!
Полиці переповнені, не чутно більше плач!
Занадто мало неба... Я не встиг! Пробач...
2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2022
автор: Ольга Тютюнник