ОСТАННІЙ БІЙ
Таємно стука в душу вечір.
І вабить мрія : мир, трава
Верби дівочі, ніжні плечі,
Чумацький шлях знов обійма
Здоров, Братове гайдамаки!
Серед смеркання запалю
Я люльку нову разом з Вами
І шаблю й серце закалю
Вогнем , чарівним що палає
Вночі у лісі Чорнім тім
Душа де моя все блукає,
Шука братів , рідних братів.
Шука та де вони, чи чують?
Горить земля, рідні хати
І роздуває вітер дуже
старий барига
Ще й чорти. Всесвітні
На вогні танцюють!
І по церквах щури готують
Нове розп’яття для Хреста .
Але яка ж його мета?
Бува згадаєш оту плаху
І плачеш серцем як дитя
Бо над Голгофою собаки
Вже підняли нове виття
Горять ізнов батьківські хати
Бо кодло блазнів та Іуд
Все в Раї нашім захопило.
Аби все знищить там і тут!
Остання битва в цілім світі!
Безправ’я й Воля в герц зійшлись!
А кволі люди, душі биті
Щось там шукають у кориті,
Чужому й, в мандри подались
Світами… з дітками малими
І все б нічого та святими
Криваво палаче та земля,
Яку люблю так гірко я.
Колись в козацькую колиску
Клали матусі квіт земний,
Мак й чорнобривці
Ще й любисток..
Кладіть ще й шаблі
ЙДЕ ОСТАННІЙ БІЙ!
Родиться птаха в ньому, Слава
Зміцніє криця у вогні
Нова, козацькая Держава
Засяє Сонцем в Новім Дні!
Анфіса Букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2022
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)